Своїй історії палац має завдячувати руйнації замку «Канків» в 1557 році, адже після штурму королівських військ він став непридатним для життя монарших осіб. Барон Перені вирішує побудувати палац в місті неподалік від руїн замку, врахувавши попередні прорахунки, аби в разі наступної небезпеки можна було перейти в безпечніше місце. Можна дискутувати багато про що, але Ференц Перені не жалів коштів на зведення нової красивої споруди в південно-західній частині міста.
Спочатку палац Перені у Виноградові був виключно одноповерховим з баштами по бокам і мав вигляд радше замкової споруди. Значна розбудова палацу відбулась в ХVІІ ст., не останню роль у цьому відіграла нова європейська архітектурна епоха бароко. Палац значно розширився у результаті утворення другого поверху. Перший поверх почав користатися під господарчі потреби, а ось на новому розмістились житлові приміщення та велика зала, в якій з’явилась фреска з зображенням Агасфера та цариці Есфірі. Перекриття бічних приміщень першого поверху циліндричне й хрестоподібне, кімнат другого поверху – плоске й у вигляді склепіння. На центральному фасаді з’являється ризаліт (виступ) з випуклим фронтоном (завершенням фасаду будівлі) й гербом баронів Перені на ньому, декоративні решітки на вікнах, фігурні водостоки. Зовнішній вигляд палацу вінчає барочний дах із заломами. Вікна фасадів лише декоровані наличниками.
За часів Радянського Союзу палац Перені у Виноградові використовувалося для районного відділення освіти. У часи Незалежності була проведена реставрація. Станом на сьогодні палац Перені у Виноградові – один із найстаріших у своєму роді і, поза сумнівом, це одна з найпрекрасніших споруд цього типу в Закарпатті, тож сміливо можна вносити його у свій план подорожі Карпатами.
Окремо хотілось би виділити парк, який місцеві називають «маленьким Версалем». В ньому багато екзотичних і рідкісних дерев. Це унікальна пам’ятка садово-паркової культури ХІХ ст. Розквіт впливовості роду Перені припадає на життя барона Зигмунта, адже за його ініціативи територію навколо палацу було розчищено і закладено парк на 12 гектарів. Дерева відбиралися з оригінальних і рідкісних порід, дизайн був розроблений з елементами французького досвіду паркового будівництва, клумбами геометричної форми та спорудою амфітеатру. Також у ті дні між деревами проходили доріжки для кінних і піших прогулянок. У середині ХІХ ст., після смерті графа, через відсутність заможного і впливового власника парк поступово заростає. У 50-их рр. XX ст. парк називають іменем Максима Горького, облаштовують, будують кінотеатр і атракціони. Наприкінці століття старі гойдалки демонтують, а кінотеатр зносять. Нове життя старовинному парку повернули всього кілька років тому силами місцевих небайдужих підприємців. Сьогодні, як і колись, це улюблене місце для тихих прогулянок у затінку могутніх дерев.
Джерело karpatium
